Відкриття меморіального комплексу Миколи Стороженка

Коли на землі створюється шедевр, чергове «чудо світу», дяка Богу, ніяких явних природних катаклізмів не відбувається. Мабуть, лише янголи сурмлять у свої золоті сурми в горішніх сферах всесвіту. Причин для того, щоб янгольські сурми не мовчали, на нашій грішній землі досить. Власне, в прекрасній та незалежній Україні особливо. На духовні багатства і вищі прояви духу, таланту й людської майстерності вона завжди щедра. Ось і тепер для переможних вітальних звуків янгольських сурм привід неабиякий. 21 вересня 2018 року в селі В'язове, Конотопського району, що на Сумщині відкрився меморіальний комплекс до 90–річчя нашого земляка, талановитого живописця Миколи Стороженка.
У кожного своя дорога, яка веде до храму. Такий шлях, свідомо чи ні, проходить кожен. І від кожного окремо залежить якою стане та дорога – нескінченно довгою і тяжкою, щасливою і піднесеною, повільним просуванням чи швидким марш-кидком… У будь якому випадку це величезний труд душі, насамперед.
До свого храму Микола Андрійович ішов усе життя. А першим кроком стали жахливі дитячі враження. Постійно згадувалася церква Покрови Божої Матері з розписами зовні, яка й досі стоїть у центрі В'язового . Малим любив цей храм як свято. Бо на свята, головним чином, до нього й ходили. Згадував, як одного разу опинився серед натовпу, що стояв і плакав, споглядаючи, як молоді, завзяті хлопці руйнують церкву: стягують спеціальним канатом хрест. Бачив і чувяк падала дзвіниця.
Майже через 50 років після того випадку, у 1994 – му, Микола Стороженко створює й очолює в Українській Академії образотворчого мистецтва та архітектури Майстерню монументального живопису і храмової культури. Тоді вже настала нагальна потреба відроджувати старі церкви й будувати нові. Саме тоді Микола Андрійович виконав унікальний твір, навіть зважаючи на технічні досягнення кінця ХХ століття. Такого купола, за дві тисячі літ існування, християнський світ ще не бачив і не створював. Бо не міг ,не знав як, а тому й не наважувався. А Стороженко зважився: у небесній сфері церковної бані, що має дуже складну, кілька разів ламану і вугласту архітектурну форму, художник виписав Святу Трійцю і чотирьох янголів. Це стало результатом двох років безнастанної подвижницької праці в дуже складних умовах, на хистких риштуваннях тридцятиметрової висоти.
Вчить, що У КОЖНОГО СВОЯ ІКОНА, щоб поклони ідолу не бити. Автор сповідувався іконі БОЖОЇ МАТЕРІ, що на покуті у батьківській хаті у диво-образі «МАТЕРІ - ТРОЄРУЧИЦІ». Яка захистила сімю батька проти вітрів північних , в роках 30-х ХХ століття

Так проста сільська стежина, що проходила повз храм Покрови Божої Матері, що у селі В'язове, привела у храм Миколи Притиска, що в Києві на Подолі, на вулиці Хоревій. Микола Стороженко розписав купол площею 200 кв.м. Цей розпис для митця – власна спокута злочину руйнування, свідком якого був у дитинстві.
Все у нашому житті не випадкове й тісно «в'яже» одне з одним: генія зі славою світового масштабу та його земляків. В'язівчани пишаються великим художником, живописцем, графіком, педагогом горді, що причетні до створення музею, апрошують доторкнутися до великого та відвідати небо храму Миколи Стороженка.
Олена Цементова

Раїса Олександрівна (Мельниченко) Стороженко - дивної вроди жінка,енергійна,запальна,розумна стала для художника не просто дружиною,а опорою в житті і музою багатьох його робіт. За її словами, Микола Андрійович був надзвичайно духовною людиною. Своєю творчістю хотів донести до людей свій біль за Україну,за те,що оскверняється людство ,природа,екологія. Хотів,щоб люди відчули потребу один в одному і нарешті ,почали творити добрі справи. «Все це заповідаю вам,щоб ви любили одне одного,і тоді світ зміниться на краще»,- так сказав митець, презентуючи вибухову композицію «Передчуття Голгофи»,над якою працював 5 років.
Тамара Романчук

Червоною ниткою крізь творчість Миколи Андрійовича Стороженка проходить тема Кобзаря. Над нею художник працював понад півстоліття.
Творчість Тараса Григоровича Шевченка були для митця і джерелом натхнення, і об′єктом вивчення, і могутнім поштовхом до розкриття його духовних ідей і образів.
Роботу над ілюстраціями до «Кобзаря», автор розпочав ще у 80-х без будь-яких замовлянь, бо того вимагало його творче єство. У 1988-1989 роках Стороженко працював над розписом одного із плафонів Київського національного музею імені Тараса Шевченка, де він зобразив Кобзаря як Пророка та янгола-охоронця України. Композиція має назву «Шевченко і світ».
Тематичний стрижень близька сорока творів переносить нас у глибинну історію нашого багатостраждального народу.
Життєва правда передана із незвичайною енергетикою у картинах : «Катерина», « Ярина», «Наймичка», «Причинна», «Перебендя».
Текстові ж коментарі до картин відтворюють світобачення художника, які як і самі полотна митця, допомагають по-новому осмислити творчість Великого Кобзаря.
У 2004 році Микола Стороженко завершив багаторічну працю над ілюстраціями до «Кобзаря», Т.Шевченка.
У 2009 році вийшли у світ ілюстрована книга «Мій Шевченко»(доповнена коментарями до до самих творів та образів, створених Великим Кобзарем) та кінофільм «Шевченко Стороженка».
Уважніше придивившись до картин Миколи Андрійовича, ми можемо побачити присутність Шевченка, що як янгол чи якийсь святий, дивиться на нашу грішну землю; а Стороженко узяв на себе місію - осмислити, підсилити, передати в образах і слові те, що прорік Шевченко світові.
На сьогодні, Шевченкіада М.Стороженка є перлиною українського образотворчого мистецтва ХХ століття. Вона була представлена на виставках не лише в Україні, але й за кордоном, зокрема у таких країнах як Польща, Німеччина. Америка, Канада, Китай.
Авдєєва Вікторія